Скачать:  1365425963_diplom_5_kurs.zip [60,13 Kb] (cкачиваний: 7)

ЗМІСТ

ВСТУП

Робота присвячена вивченню засобів передачі емоцій в англійських прозових та поетичних творах.

Актуальність дослідження. В останнє десятиліття з боку лінгвістів спостерігається посилена увага до емоційного стану людини, мовна реалізація якого ще не повністю досліджена як в теорії комунікації, так і в теорії тексту. Проте, сьогодні в лінгвістиці у рамках особливої гуманістичної парадигми з’явився етимологічний напрямок, в якому активно розробляється проблематика “емоцій в мові”. У результаті в “лінгвістиці емоцій” одним з пріоритетних напрямків є вивчення текстів, які виражають “світ емоцій”, зокрема тих засобів за допомогою яких мовець (письменник) виражає своє ставлення до тих чи інших людей, явищ, фактів, передає свої почуття, емоції.

Основними питаннями при проведенні дослідження стали вивчення засобів, які передають позитивне та негативне емоційне забарвлення мови на лексичному та синтаксичному рівнях, тобто слів, словосполучень, речень, фразеологічних одиниць, граматичних конструкцій, які надають певному елементові висловлювання більшої виразності, підкреслюють колоритність мови з метою привернення уваги оточуючих.

При написанні роботи ми спиралися на праці Шаховського В.І.,   Мягкової Є.Ю. та інших авторів.

Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні характеристики засобів вираження емоційності мовлення, які розглядаються не ізольовано, а в межах діалогічної єдності в рамках лінгвістичної теорії.

Об'єктом дослідження є висловлювання, що несуть в собі емоційне навантаження, в англійських прозових та поетичних творах.

Для досягнення поставленої мети у роботі досліджено природу емоційності мови, дано характеристику засобам передачі емоцій в мовленні та художньому тексті, проведено аналіз англійських прозових та поетичних творів з метою виокремлення, систематизації та аналізу засобів передачі емоцій.

При виконанні роботи використовувалась комплексна методика, яка включає традиційні методи лінгвістичного аналізу, (методи спостереження та опису), елементи контекстуального аналізу, методи прагматичного аналізу з урахуванням співвідношення між мовним наповненням репліки та намірами учасників комунікативного акту, метод кількісних підрахунків, метод структурного моделювання та метод контекстуальної інтерпретації.

Робота складається з двох розділів. Перший розділ досліджує емоції з точки зору лінгвістики та розглядає питання емотитвності писемного мовлення, зокрема, художнього твору. У другому розділі увагу присвячено різновидам емоцій та способам їх вербалізації в писемному мовленні, наведено приклади використання таких засобів в художніх творах англійської поезії та прози.

Матеріали та результати роботи можуть використовуватись у курсах лексикології (розділи “Семантична структура слова”, “Ономасіологія”, “Фразеологія”), стилістики англійської мови (розділ “Стилістична диференціація англійської мови”), а також у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, емотіології та інтерпретації тексту.

РОЗДІЛ 1.

ЕМОТИВНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ЯК ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІНГВІСТИКИ

• Емоції як предмет вивчення лінгвістики

Протягом останніх років науковці досягли значних результатів у дослідженні механізмів мовного вираження емоцій людини, що говорить, і мовної номінації, інтерпретації емоцій як об’єктивної сутності того, хто говорить і слухає. На даному етапі розвитку лінгвістики емоцій існує низка проблем, які визначають декілька головних напрямів досліджень, зокрема і комунікацію емоцій, категоризація емоцій та емотивний семантичний простір мови [34, с. 40].

Лінгвістика емоцій як наука сформувалась у ХХ ст. на основі психології та традиційного мовознавства. Проте до середини 70-х років проблема вираження емоцій не була основною в лінгвістиці, а роботи на цю тематику з’являлися досить рідко, та й взагалі, не становили великого інтересу.

З розвитком гуманістичної лінгвістичної парадигми, головні засади якої ґрунтуються на концентрації уваги на носієві та користувачу мови та їх психології, проблема емотивності мови стає однією з провідних. Висуваються різні концепції. Постають питанням «мовної вербалізації та концептуалізації» та «категоризації емоцій», виникнення емоції, «чи виходить вона зі слів і зворотів, чи йде від особистості, яка промовляє фрази», чи вона є поняттям мовним, чи когнітивним [34, с. 21].

Сьогодні, після десятків років досліджень у галузі лінгвістики, вивчення емоцій, на думку В.І. Шаховського, вийшло на новий рівень [34, с. 42]. Дослідник зауважує, що на відміну від французьких лінгвістів, які дотримувалися думки, що лише деякі слова мають емоційний компонент, а більшість словникового запасу мови має нейтральне забарвлення, російські психолінгвісти вважають такий поділ неправильним і переконані, що кожне слово може мати емоційний заряд [36, с. 81–92].

Розрізняють два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, пантоміміка, жести тощо), або, як їх ще називає В.І. Шаховський Verbal language та Body language [33, с. 96]. Тобто, існує як мінімум дві семіотичні системи емоцій, які ще недостатньо вивченні. Та, судячи з того, що вже описано  та систематизовано, було встановлено, що вербальний спосіб вираження емоцій переважає над невербальним у ряді характеристик, зокрема «надійності, швидкості, прямоті, ступені відвертості і якості (сили) декодування одержувачем» [34, с. 33]. Професори Бердсфіла та Мейерабіана провели дослідження у ході якого виявили, що словесна лексика складає менше 35%, в той час як за допомогою невербальних засобів спілкування передається більше 65% інформації [39, с. 17]. Це пояснюється тим, що не все можна передати за допомогою мови, адже мова бідніша за дійсність. Крім того, вербалізація емоцій не є точною, бо емоції ніколи не трапляються в чистому вигляді [41, с. 26–27].

Деякі вчені (зокрема, Н.М. Разінкіна, Ч. Стівенсон) пропонують розрізняти лексику, яка лише позначає емоції, і лексику, яка виражає їх [20, с. 20–22], [22, с. 129].

Інші дослідники (В.А. Чабаненко, Т.В. Аносова) при розгляді лексичних засобів для передачі емоцій виділяють серед них три групи:

• мовні одиниці, які безпосередньо виражають емоції (це емоційні вигуки),
• категорія слів, що називають або характеризують емоції людини,
• мовні одиниці, які можуть і виражати, і передавати емоційне ставлення мовця до будь-якого предмета або явища.

Дослідники наголошують на тому, що в такому слові обов’язково наявна певна характеристика предмета й емоційне ставлення до нього. До цієї групи емоційних слів належать слова з суфіксами суб’єктивної оцінки [2, с. 7–8], [31, с. 147].

Загальна думка щодо класифікації емоцій полягає у їх чіткій дихотомії, тобто поділі за типом оціночного знака на: негативні і позитивні [8, с. 323].

Порівнюючи лексику з цієї точки зору, можна виявити, що у багатьох мовах емотивів з негативною оціночною семантикою в кількісному відношенні більше, ніж емотивів з позитивною оцінювальною семантикою в кількісному. [34, с. 47]

Існують й інші класифікації емоцій. Наприклад К. Ізард виокремлює такі емоції, як: щастя, подив, сум (смуток), відраза, гнів, страх [2, с.33]. Більшість вчених класифікує емоції на позитивні та негативні [2; 7]. Така класифікація є дещо узагальнена, а самі поняття “позитивні, негативні емоції” потребують деякого уточнення. До негативних емоцій належать гнів, смуток, відраза, обурення [2, с. 34]. Інколи спалахи гніву, страху можуть сприяти виживанню особи, тоді як невиправдані, безпричинні спалахи гніву мотивують з’яву негативних емоцій. Переживання гніву супроводжується зміною кольору обличчя (від червоного до блідого), напруженням вен на чолі та шиї, розширенням ніздрів, міцним стисненням вуст, гучним мовленням, мобілізацією сил для боротьби або нападу [3].
Усі існуючі класифікації емоцій взаємодоповнюють одна одну. Дослідники виокремлюють ядерні та периферійні емоції; ті, які найбільш часто переживає людина, і ті, в яких потреба менша. В. Шаховський стверджує, що для вираження однієї й тієї ж емоції люди використовують різні мовні засоби [7, с. 33]. Різноманітні емоції, виражені словами, зрозумілі всім носіям певної мови тільки тому, що ці емоції – певна форма сприйняття світу. Мова проникає у внутрішню структуру людських емоцій, лексикалізуючи їх.

1.2. Емотивність у мові та тексті

У лінгвістиці тексту розглядають мову опису емоцій і мову вираження емоцій. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоції є психологічною категорією, а емотивність – мовною.

При дослідженні емотивності як категорії художнього необхідно враховувати особливості текстової семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб’єктивність (приналежність суб’єкту). Саме тому при концептуальному моделюванні емотивності розглядаються референційний, інтенційний і рецептивний аспекти текстової, розмежування яких зумовило виділення трьох складових емотивності:

• предметностіяк присутності в художньому тексті емоціогенних знань;
• залученості,тобто втілення в тексті емоційних намірів автора;
• сугестивностіяк вказівки на ймовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність.

У лінгвістиці не існує повного й однозначного визначення поняття емотивності. В.І. Шаховський визначає емотивність як іманентно притаманну мові семантичну якість виражати системою своїх засобів емоційність як акт психіки, відображені в семантиці мовних одиниць, соціальні та індивідуальні емоції [33, с. 23]. Дослідник також зазначає, що емотивність – це емоційність в мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об’єкту, вираз мовними або мовленнєвими засобами відчуттів, настроїв, переживань людини [35, с.153]. Емотивність завжди експресивна та оціночна, але не навпаки.

О. Селінова розуміє під емотивністю у сучасній мовознавчій науці складову конотативного компоненту у семантичній структурі мовної одиниці, який репрезентує емоційне ставлення носіїв мови до позначеного. Емотивність може формувати й денотат значення слова, що створює суперечність у розгляді денотата й конопата у встановлені межі між ними [21, с.248].

І.М. Літвінчук називає емотивністю «результат інтелектуальної інтерпретації емоційності, що транслюється в мові та мовленні» [11, с. 1]. М.В. Гамзюк розуміє під емотивністю мовне вираження емоцій [5, с. 37]. Автори словника Kleines Wörtebuch der Stilkunde виділяють поняття Emotionalität, яке відповідає українському «емоційність», під яким  учені  розуміють «можливе  позначення  суми  емоційних, тобто  пов’язаних  з  душевним  переживанням, елементів тексту» [43, с. 39].

Є. Ю. Мягкова  пропонує  використовувати поняття «емоційне  навантаження  слова», розуміючи  під  цим  поняттям «ті  якості  слів, завдяки  яким  вони  виражають  і  називають емоції» [15,  с. 10].

Сучасні дослідники відзначають, що емотивність – це також і текстова категорія, підпорядкована інформативності або модальності, яка виражає емоційне ставлення адресанта (автора), його функції у тексті, дійових осіб, імовірність емоцій реального чи модельованого авторською свідомістю гіпотетичного читача щодо описуваних подій, явищ, персонажів, їхньої поведінки й  аналізується за допомогою емоційно заряджених текстових компонентів (емоціогенних маркерів).

Об’єктом відображення емотивності виступають емоції. Дослідники  зазначають,  що саме детальний аналіз цього об’єкта  дає змогу  глибше  глибше проникнути в сутність емотивності [5, с. 20].

Крім  того, слід зазначити, що  є  слова,  які мають  емоційний потенціал  або,  за  визначенням  В.А. Чабаненка,  слова  з  ситуативним  емоційно-оцінним змістом [31, с. 152], чия емотивність виявляється  лише  в  контексті.  На  думку В.І. Шаховського, ці слова не є емотивними, але  в  процесі  свого  функціонування  вони реалізують свій потенціал  і поповнюють резерв емотивної лексики [31, с. 101]. «Емотивом» В.І. Шаховський вважає мовну одиницю,  головна функція якої полягає у «вираженні емоції мовця, тобто якщо ця її здатність однаково і для відправника, і для одержувача мови відображена в емотивному аспекті його лексичного значення (тобто в його конотації), і якщо при заміні цієї одиниці синонімом емоційність інформації зникає (знімається)». Також він ввів наукове поняття емосеми, сутність якого розкривається як окремий вид сем, що співвідносяться з емоціями того, хто говорить. Ці семи виражаються у семантиці слова як сукупність семантичної ознаки «емоція» і семних конкретизаторів: «любов», «зневага», «приниження» тощо. Сема емотивності може відображати емоційний процес стосовно будь-якої особи: тієї, що говорить, слухає або якоїсь третьої особи [35, с. 9].

Отже,  у  лексичному  запасі  кожної  мови присутні  не  лише  слова  з  яскраво  вираженим стилістичним забарвленням або зі структурним компонентом, який дає змогу виразити  емоції,  а  й  слова,  чиї  емоційні  якості перебувають  у  потенціалі,  і  використання яких  у  певному  контексті  надає  слову  емоційного забарвлення, що дає  їм можливість впливати на реципієнта цього контексту.

Що  стосується  функцій  емотивів,  то  їх первинною функцією вчені називають функцію  емоційного  самовираження.  Однак,  в емотивів є і функція впливу, яка реалізується  тоді,  коли  вираження  емоцій  має  певну мету. Крім того, до функцій емотивної  лексики  належить  і функція  оцінки. На думку  В.І. Шаховського,  оцінка  є  обов’язковим  компонентом  емотивів  і  вона  завжди емоційна [33, с. 52–53].  Такої  самої  думки  дотримується  й  В. А. Чабаненко,  який  розглядає вираження емоцій мовою як форму вираження суспільних оцінок [31, с. 180].

Інша справа, що досі ще не вироблені принципи класифікації емотивів і тому їх типологія – ні загальномовна, ні внутрішньомовна – не створена. «Принцип віднесення того чи іншого слова до розряду емотивних базується в основному на чисто зовнішній ознаці – формальній: якщо слово виражає чи може виражати, іншими словами, може бути використане для вираження типізованих емоцій, то воно емотивне» [33, с. 61]. При цьому треба додати, що емотив ще й викликає емоції, тобто у нього є дві сторони:

а) сторона мовця (вираження емоції),

б) сторона того, хто сприймає (викликання емоцій).

Під емотивним текстом ми розуміємо висловлення, сформульоване одним чи кількома реченнями, яке «передає поряд з факультативною і емоційну інформацію (чи тільки лише її) за допомогою як мінімум одного емотивного засобу – лінгвістичного чи паралінгвістичного (кінесика, фонація), який виражає визначену емоцію, більш чи менш адекватно усвідомлювану всіма коммунікантами в даній ситуації» [35, с. 68].

З цього випливає, що емотивність художнього тексту як одна з базових властивостей художнього тексту, співвідноситься з опредметненими в ньому емоціогенними знаннями та актуалізується через емотивно навантажені текстові компоненти, що втілюють авторські емоційні інтенції й моделюють ймовірні емоції адресата, пов’язані зі сприйняттям та інтерпретацією текстової дійсності. В.І. Шаховський виділяє мовні та немовні компоненти емотивного тексту.

До перших він відносить «емотивну лексику, фразеологію, набір емотивних конструкцій, емоціональні «кінеми» і «просодеми» в їх лексичному значенні». А емоціональна ситуація, яка включає в себе «емоціональну пресуппозицію, емоціональні наміри, емоціональні позиції комунікантів у момент спілкування та їх спільний емоціональний настрій», відноситься до немовного компоненту. «Все це знаходить формальне вираження у спеціальних засобах: просодії та кінесиці, лексиці та синтаксису, структурі та стилістиці, які виступають у функції сигналів емоціональної інформації даного тексту» [33, с. 145–146].

• Поняття « емоційного концепту» в лінгвістиці

          Важливим поняттям лінгвістики емоцій є “емоційний концепт” як “етнічно, культурно зумовлене, складне структурно-смислове, як правило, лексично та / або фразеологічно вербалізоване утворення, що базується на понятійній основі, охоплює, крім поняття, образ та оцінку, функціонально замінює людині в процесі рефлексії та комунікації безліч однопорядкових предметів, що викликають пристрасть як особливе ставлення до об’єктів довкілля” [4]. Першою важливою умовою з’яви емоційних концептів, що першочергово існують в понятійній формі, М. Красавський уважає, спільну колективну діяльність; іншою – соціалізацію особистості – процес, що відбувається на пізнішому етапі еволюції цивілізації homo sapiens [4, с. 49-50]. Етнічна специфіка емоційних концептів зумовлена традиціями, звичаями, особливостями побуту, стереотипами мислення, тобто тими соціо-психо-культурологічними характеристиками, що формуються впродовж історичного розвитку етнічної спільноти [4, с. 53]. Емоційний концепт, зрозуміло, експлікується засобами мови [4, с. 63].

Реалізація кожного емоційного концепту здійснюється такими лінгвстичними способами, як: 1) пряма номінація емоцій [7, c. 22; 4, c. 86], (наприклад, за допомогою іменників гнів, ненависть, страх в українській мові; гнев, ненависть, страх у російській мові; anger, hatred, fear в мові англійській); 2) безпосереднє вираження мовними засобами (вигуки, інвективи, брутальна лексика, паремії) [7, c. 22]. Прямі номінації емоцій страху, гніву, ненависті та ін. охоплюють три лексико-граматичні класи:
а) іменники: fear (dread, fright, dismay, panic, terror, trepidation); anger (annoyance, rage, fury, wrath, indignation, irritation, resentment, tantrum, outbursts); hatred (loathing, abhorrence) в англійській лінгвокультурі; страх (побоювання, переляк), гнів (злоба), ненависть в українській лінгвокультурі та страх, гнев, ненависть у російській лінгвокультурі, наприклад: A man of wrath stirs up strife, and one given to anger causes much transgression; Wrath is cruel, anger is overwhelming, but who can stand before jealousy? [2 б]. Anger dwells only in the bosom of fools; Anger is never without a reason, but seldom with a good one; Anger is only one letter short of danger; Whatever is begun in anger ends in shame; Anger blows out the lamp of the mind; Anger is short-lived madness [2 б]. Nothing in life is to be feared. It is only to be understood. You don’t face your fears, you stand up to them. No one loves the man whom he fears. Fear breeds fear [5 д]. Hatred stirs up dissension, but love covers over all wrongs. Hatred stirs up quarrels, but love makes up for all offenses. Hatred stirs up strife, but love covers all offenses. Hatred stirs up strife, but love covers all transgressions. Hatred stirreth up strifes: but love covereth all sins [3 в]. Досліджені англійські паремії з прямою номінацією гніву, ненависті, страху засвідчують властиву для англійців стриманість, толерантність та поміркованість у вираженні негативних емоцій, наприклад: the best answer to anger is silence; When anger rises, think of the consequences [2 б]. Негативна емоція страху асоціюється з маленькою темною кімнатою, наприклад: fear is that little darkroom where negatives are developed, а боятись потрібно лише себе, наприклад: the only thing we have to fear is fear itself. Ця паремія ілюструє закон мовленнєвого самовпливу. Мовець впливає на власну свідомість засобом словесної вербалізації емоції страху, наприклад: nothing in life is to be feared. It is only to be understood. Негативне значення емоції страху виявляється набагато ширше й різноманітніше, ніж позитивне. Страх може тримати людину в постійному напруженні, породжувати невпевненість у собі й не давати змоги особистості зреалізуватися найповніше. Він сковує активність людини, а в особливих випадках буквально паралізує її, наприклад: fear is only as deep as the mind allows; Taking a new step, uttering a new word, is what people fear most; One hates what one fears. Українській та російські паремії також ілюструють руйнівний характер емоції страху, наприклад: З переляку став такий, як крейда; Злякався – аж у пяти закололо; Хто зі страху вмирає, по тім свині дзвонять; Чого б ти з ляку не сказав! Страх силу отнимает; У страха глаза велики [10 i].
Найбільш яскраво специфіку вияву почуттів фіксують паремії, в яких вербалізовані універсальні типові людські реакції, наприклад: В гніві чоловік сам не знає, що робить – про людину, яка втрачає здатність володіти собою [1 a, с. 496]. Але, з одного боку, вияв гніву засуджують; людей, що надмірно його виявляють застерігають, попереджаючи про негативні наслідки, порівн.: Гнів кров псує – «уговкують сердитого» [1 a, с. 496]; Гнів сліпий дорадник – «у гніві людину ніщо не може спинити» [1 a, с. 497]; По гніву пізнай жаль – «чоловік в гніві наробить такого, про що потім жалкує» [1 a, с. 497]. Гнів без сили – в бік колька – тлумачення Івана Франка: «…його вістря обертається проти самого того, хто гнівається, йому найгірше допікає». Паремія із подібним висловом є й у німецькій лінгвокультурі, на що звернув увагу Іван Франко, зауважуючи: «німець каже, що безсильний гнів – готовий позаушник» [Франко 2006, т. 1, с. 496], тобто, виявляючи гнів, людина карає сама себе, робить боляче собі, наприклад: Від гніву старієш, від сміху молодієш. Так це трактує й німецька лінгвокультура. В українських пареміях зі словом матір вербалізація емоції гніву має менш негативний характер, наприклад: Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане. Мати однією рукою б’є, а другою гладить [7 є] .
б) прикметники, що вживаються найчастіше з інфінітивом to be в англійській лінгвокультурі: angry (annoyed, indignant, resentful); fearful (fearsome, terrific, horrific, terrible, horrible, monstrous); hateful (loathsome, abhorrent), наприклад: An angry man opens his mouth and shuts his eyes [1 a];
гнівний (сердитий, злий), наприклад: На сердитих воду возять; У сердитого й серце дурне. Людина сердита, що посудина розбита; Ну й сердитий – мабуть, на молодику родився; Злий плаче од злості, а добрий од радості [7 є]; страхітливий (мерзенний); ненависний в українській лінгвокультурі;
сердитый (раздраженный, разгневанный) в російській лінгвокультурі, наприклад: Сердитого унимать – пуще поднимать. Сердитому кланяться, а он пуще чванится. Сердитый умрет – никто его не уймет [9 з]; страшный (ужасный, испуганный); ненавистный (отвратительный) у російській лінгвокультурі;
в) дієслова: to steam (to resent, to fume, to fret, to seethe) в англійській лінгвокультурі, наприклад: Do not fret therefore over thorns, but get good out of them; Some imitate the sin; others fret against the sinner; We mourn the transitory things and fret under the yoke of the immutable ones; But don’t, dear friend, resent God’s discipline; don’t sulk under his loving correction [2 б] ;
сердитись, боятись, ненавидіти в українській лінгвокультурі, наприклад: Сердиться, що не тим боком корова почухалась; Не сердься, бо печінка лопне; Хто боїться, тому в очах двоїться; Хто куща боїться, птахів не наловить; Він так боїться, як заяць бубна; Так злякалась, що аж сорочка полотном стала! Боїться, як чорт свяченої води; Він так боїться, як заяць бубна; Налякав міх, то й торбини страшно; Хто боїться – той не рушить, хто відважить – той воза підважить; Погано, хто боїться: лиха не мине, ще й натремтиться [7 є].
сердиться, бояться, ненавидеть у російській лінгвокультурі, наприклад: Гневайся, да не согрешай. Гневаться – дело человеческое, а злопомнить – диавольское; Баба гневалась на торг, а торг того и не ведает; Как ни живи, только Бога не гневи! [8 ж]. Любя, помни, что есть ненависть, ненавидя, помни, что есть любовь; Волка бояться, бегать от белки; Смерти бояться – на свете не жить; Чем бояться чертей, так бойся людей! [9 з].
Аналіз вибірки підтверджує гіпотезу про універсальність базових людських емоцій у різних лінгвокультурах. Отже, вербалізація негативних емоцій у пареміях в українській, російськіїй, англійській та німецькій лінгвокультурах здійснюється через пряму номінацію емоційних концептів гнів, ненависть, страх.

Висновки до розділу 1

Розрізняють два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, пантоміміка, жести тощо). Вербальний спосіб вираження емоцій переважає над невербальним у ряді характеристик, зокрема надійності, швидкості, прямоті, ступені відвертості і якості (сили) декодування одержувачем.

Словесна лексика складає менше 35%, в той час як за допомогою невербальних засобів спілкування передається більше 65% інформації. Це пояснюється тим, що не все можна передати за допомогою мови, адже мова бідніша за дійсність. Крім того, вербалізація емоцій не є точною, бо емоції ніколи не трапляються в чистому вигляді

Невід’ємною частиною художнього тексту є його емотивність. Як для тексту, так і для емотивності не існує єдиного визначення. Розглядають три складових емотивності: предметність, залученість та сугестивність.

Емотивність відображається у емоціях. Проблема емоцій є досить новою, а питання про співвідношення в мові емоційного  та раціонального досить дискусійним. Сформувалося два погляди: перший – в мові переважає інтелектуальне,  а  емоційне  відіграє  другорядну  роль або взагалі є відсутнім, та другий – в мові все проникнуто емоційним,  інтелектуальне  є  підкореним емоційному.

Розділ 2.

ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙ В АНГЛІЙСЬКИХ ПРОЗОВИХ ТА ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ

2.1. Різновиди емоцій та способи їх вербалізації

Мова, будучи головним інструментом людського спілкування, не тільки забезпечує інформаційний обмін мовців, але й відображає їх емоційний стан в акті комунікації. Для досягнення цієї мети в мові вироблений особливий код: різні види емотивного змісту передаються спеціально пристосованими для цього знаками.

Загальна кількість емоцій, що фіксуються тлумачними словниками, дуже велика. Однак учені-психологи вирізняють фундаментальні або базові емоції, кількість яких варіюється з погляду представників різних шкіл. Популярною є класифікація, запропонована американським психологом К. Ізардом. Вчений виділяє такі базові емоційні стани: задоволення, інтерес, презирство, сум, сором, гнів, здивування, відраза [1, с. 23].

Загальноприйнятим є розмежування емоцій за аксіологічним знаком (позитивні та негативні) і модальністю (радість, інтерес, сум тощо).

Під вираженням емоцій розуміють їх опосередкування, маніфестацію у мовленні, що супроводжується внутрішнім та зовнішнім переживанням [2, с. 96].

Існує два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, жести, пантоміміка тощо).

Треба визнати, що другий спосіб переважає над першим, оскільки емоція – короткотривале почуття і ми нерідко відчуваємо труднощі, намагаючись підібрати найбільш влучні мовні засоби її вираження. Сутність механізму опосередкування емоцій у мовленні пояснюється таким чином: людина здатна відображати в мові не просто навколишній світ, а тільки те, що необхідно в даний момент, що видається для неї значним. Цей процес регулюють емоції, які виступають у ролі посередника між світом і його відображенням у мові. Емоції як психічне явище відтворюють у свідомості людей їх емоційне ставлення до дійсності. Емоційні оцінювання дійсності відображаються в семантиці мовних засобів, що використовуються для вербалізації. Вони кодовані у вигляді компонентів, що формують емотивність слова – здатність відтворювати у відповідних типізованих умовах досвід вербального вираження певних емоційних ставлень суб’єктів до того, що несе дане слово-образ [3, с. 24].

Емотивність властива всім мовним рівням: фонетичному, морфологічному, лексичному і синтаксичному. Кожен з них має свою систему засобів вираження.

На фонетичному рівні дослідники висловлюють припущення про існування зв’язку між входженням певного звуку до складу слова та значенням цього слова. За їх твердженням, звук може викликати у свідомості мовців певне значення, тобто заміщати собою предмет чи дію, стаючи їхнім символом. А оскільки явища реального світу оцінюються тим, хто сприймає, то його оцінки переносяться і на звуки, що супроводжують ці явища. Так виникають символічні значення звуків узагалі, які поширюються на звуки мовлення [4, с. 60]. При цьому певні звуки здатні викликати відповідне коло асоціацій. О.П. Журавльов на підставі численних експериментів довів, що звуки мають певний зміст і певне значення.

На сучасному етапі можна стверджувати, що фонеми несуть головним чином інформацію сенсорно-емотивного характеру. Наприклад, звукосполучення [sl] передає неприємні асоціації: slime, slither, slug, sloppy і т.ін. Негативні почуття викликає також звукосполучення [kr]: crash, crack, crunch та ін.

Емоційний компонент значення часто виражається за допомогою морфем. До емотивних суфіксів англійської мови слід віднести – y, – ling, – let, – ster, – kin, – ette, – ard. Якщо емотивно нейтральна коренева морфема поєднюється з емотивним афіксом, лексична одиниця набуває емоційного забарвлення: daddy, kiddy, girlie, mommy. У деяких випадках той самий суфікс реалізує у різних дериватах полярну мотивність: dafty, softy та daddy, birdy. Такі суфікси є потенційно амбівалентними.

На синтаксичному рівні для вираження емоцій можуть вживатися окличні, питальні, еліптичні, інвертовані речення, вставні елементи. Чим вищий ступінь емоційного напруження, тим вищий ступінь дезорганізації синтаксичної структури. Перерваність, повтори, незакінченість синтаксичних конструкцій характерні для високої концентрації емоцій.

Хоч і неможливо виділити набір синтаксичних структур, що використовуються для вираження певної емоції, все ж можна простежити деякі закономірності. Наприклад, для вираження подиву характерні питальні, питально-заперечні структури, повтори, перервані та незакінчені речення:

"Arthur Badcock? But – he was – he was Heather Badcock’s husband. Aren’t you perhaps making a little mistake?" (A. Christic).

Окличні речення та дезорганізація структури часто вживається для передачі негативних почутів:

Clive (With a wild, hopeless grief). Mother! Oh, it goes on and on. No meeting. Never…

(To Loise. Desperately). I want to know you. But you wonderful – changed into yourself. Don’t you understand so that you can change me (P. Shaffer).

Найповніше емотивність досліджена на лексичному рівні. Існують різні підходи щодо виділення та опису емоційного лексичного фонду мови, що зумовлено різним розумінням поняття "емотивності" та її місцем у семантичній структурі слова. Згідно з підходом до емотивності В.І. Шаховського, існує три групи лексики для мовної репрезентації емоцій:

• лексика, що називає емоції;
• лексика, що описує емоції;
• лексика, що виражає емоції.

Лексика, що називає емоції, не є емотивною. Слова fright, anger, surprise містять лише поняття про певні емоції, тоді як семантика емотивів виражає внутрішній емоційний стан людини, її свідомості та психіки.

Наступним видом мовного вираження емоцій є опис. На відміну від їх спонтанного прориву у мовлення, опис є свідомим вираженням емоційного стану мовними засобами. Опису підлягає, як правило, не емоція в цілому, а її зовнішня експресія: міміка обличчя, очей, губ, пантоміміка, тембр голосу, інтонація тощо. Лексичний опис емоційних кінем та просодем відтворює атмосферу емоційних переживань, викликаючи в реципієнта почуття, адекватні наміру автора. Це відбувається завдяки універсальності експресивного компоненту та можливості його декодування. Наприклад: "Suddenty he caught sight of Mrs Ramsay's face. It was so white that she looked as though she were about to faint. She was stariny at him with wide eyes." (S.Maugham).

Цей опис кінем очей та обличчя сигналізує читачеві про сильне хвилювання, страх, який не може приховати ця жінка.

У деяких випадках той самий виразний компонент може передавати різні емоційні стани. Так, наприклад, посмішка як одна з основних психофізичних реакцій людини, хоча і передає в більшості випадків задоволення – радість, іноді може виступати сигналом презирства, відрази і навіть суму.

Лексика називання та опису емоцій є за своєю семантикою нейтральною. Лексичний фонд власне емотивних засобів мови формують емотиви – спеціальні лексичні одиниці, що виражають емоції. У своїй семантичній структурі вони обов'язково містять емоційний компонент. В залежності від типу емотивної семантики, всі емотиви поділяються на афективи, в яких емотивна семантика складає єдиний зміст семантики слова (Ah! Gee! Why!), та конотативи, в яких емотивні семи супроводжують основне логіко-предметне значення: (rascal, rogue, scamp). Ці обидві групи лексики є емотивними як у мові, так і у мовленні. Однак є група слів, які в мові є нейтральними, але мають емоційний потенціал, що реалізується в процесі функціонування в мовленні. Наприклад:

"Oh, dear, dear, you do look a sight, Dad… I never saw such a sketch, though I expect I'm bad enough, goodness knows! "

"I've dropped my eyeglasses, that's all what's wrong with me." (J.B. Priestley)

Нейтральне слово sketch в наведеному контексті означає "чудовисько".

Серед лексики, що виражає емоції, особливе місце займають вигуки. Деякі лінгвісти (Р.А. Бурдакова, Є.Є. Корді, А.А. Реформатський) вважають, що вигуки взагалі не мають предметно-логічного значення: не означають поняття. Проте ми поділяємо думку В.І. Шаховського, що емотивна лексика, незалежно від питомої ваги емотивної семантики, має понятійний компонент. Емотиви виражають і емоцію, і поняття, пов'язане з цією емоцією. У реченні вигуки виконують комунікативну й емотивну функції, що свідчить про їх важливу роль у мовленнєвому акті.

Емоції – явище багатогранне. Вони характеризуються суб'єктивністю та плинністю, що ускладнює процес їх опосередкування у мовленні. Аналіз емотивних мовних засобів і механізмів їх впливів на людину становить собою неабиякий інтерес для подальших досліджень у цій сфері.

2.2. Мовні засоби вираження емоційного концепту «страх»

У межах мовної картини світу англомовної спільноти фрагмент, що представляє емоційний концепт (далі ЕК) «страх», вибудовується на основі польового принципу організації одиниць різних лексико-граматичних класів, утворюючи цілісний, ієрархічно структурований номінативний простір. Номінації емоції страх об’єднуються на підставі спільного для них інваріантного значення, яке актуалізується в сучасній англійській мові через лексему fear як найбільш узагальненого позначення страху. Семасіологічний аналіз одиниці fear спрямовано на виявлення специфіки змісту ЕК «страх». Аналіз її словникових дефініцій дозволив виділити такі основні змістові ознаки ядра ЕК «страх»: fear is an unpleasant, painful emotion or feeling caused by the nearness or possibility of impending danger to oneself or others who are important accompanied by a desire to avoid or to escape it (неприємна, болюча емоція або почуття, яке викликане близькістю або можливістю неминучої небезпеки для особи або людей, важливих для неї, що супроводжується бажанням уникнути або ухилитися від неї). У семантиці аналізованої лексеми міститься родова сема ‘емоція / почуття’ (emotion or feeling), яка вказує на відповідну денотативну сферу людської свідомості. Видові семи слугують для конкретизації значення лексеми. Серед видових компонентів виділяються: сема ‘характер емоції’ (painful), яка взаємодіє з семою ‘негативна оцінка’ (unpleasant – неприємна), ‘небезпека / загроза’ (danger – небезпека, загроза), ‘симптом емоції’ (desire to avoid or to escape it – бажання уникнути чи ухилитися від загрози), ‘характер небезпеки / загрози’ (nearness of impending danger – неминуча: реальна / близька; possibility of impending danger – можлива / неминуча), ‘об’єкт загрози’ (oneself / somebody who is important – індивід / близькі йому люди).

Виявлений семний склад ряду інших одиниць на позначення страху конкретизує зміст компонентів ‘небезпека / загроза’ та ‘характер емоції страх’. Компонент ‘небезпека / загроза’ деталізується у семах ‘визначена майбутня / теперішня небезпека / загроза’: fright – great and sudden feeling of fear when something surprises you unpleasantly (велике та раптове почуття страху, що виникає, коли дещо неприємно дивує), ‘невизначена майбутня небезпека / загроза’: foreboding – a feeling of unreasonable fear that something bad is going to happen soon (почуття безпідставного страху з приводу того, що щось погане має незабаром відбутися) та ‘природний / соціальний тип небезпеки / загрози’, наприклад, trepidation – anxiety about what you are going to do or about something that is going to happen (тривога з приводу наступних власних дій або чогось, що має відбутися). Семантичний параметр ‘характер емоції страх’ конкретизується у семах: ‘характер виникнення емоції: panic – a sudden uncontrollable quickly spreading fear or terror (раптовий, безконтрольний страх, жах, який швидко розповсюджується), ‘характер протікання’: consternation – worry or fear that hinders or throws into confusion (почуття занепокоєння чи страху, що заважає чи спричиняє замішання), ‘інтенсивність емоції’: unease / uneasiness – a feeling of slight fear about something (почуття незначного страху, спричиненого чимось), ‘тривалість емоції’: stress – a continuous worried or nervous feeling about work or personal life that stops you relaxing (тривале почуття занепокоєння чи нервозності, спричиненого роботою або приватним життям, що не дає розслабитися), ‘обумовленість / безпідставність виникнення емоції’: phobia – a morbid pathological irrational fear and dislike (патологічний, нездоровий, нелогічний страх і ворожість), ‘комбінаторний характер’: horror – a feeling of extreme fear and shock, often mixed with disgust and disapproval (почуття надмірного страху та шоку, часто з відразою та несхваленням).

Семантична структура одиниць на позначення емоцій містить також аксіологічні компоненти, внаслідок оцінювання афектованою особою певного фрагменту навколишнього світу та самої ролі конкретної емоції в людський життєдіяльності, зокрема у певному просторово-часовому відрізку. Конотація у формі негативної оцінності, що фіксується диференційними семами ‘unpleasant’ (неприємна) та ‘painful’ (болюча) у одиниць, які представляють ЕК «страх», не має чітко вираженого характеру, і тому вони відносяться нами до умовно нейтральної лексики. Виняток складають одиниці, що одночасно належать також іншому номінативному простору мовної картини світу, і у яких оцінний компонент виходить на першій план, наприклад, courageous – having mental or moral strength to confront and withstand danger, fear or difficulty; very brave and determined ((той, що) має ментальну або моральну силу протистояти та протидіяти загрозі, страху чи труднощам; дуже хоробрий та рішучий), shocking – very surprising, upsetting and difficult to believe (дуже несподіваний, тривожний та важкий для того, щоб повірити). У словникових тлумаченнях лексеми fear та її синонімів не фіксується позитивна роль страху як сигналу небезпеки та потреби її уникнення.

Номінативний простір ЕК «страх» структурується субстантивним, прикметниковим/прислівниковим та дієслівним лексико-семантичними полями. Між конституентами простору виявлені гіперо-гіпонімічні відносини як різновид діючої у його межах синонімії. Основним синонімічним рядом номінативного простору ЕК «страх» сучасної англійської мови є ланцюжок синонімів, очолюваний лексемою fear. У межах цього ряду виділяються три ряди з вторинними домінантами anxiety, worry та fright, які уточнюють семантичні компоненти одиниць основного ряду. Крім номінантів емоційних станів, до простору “страх” входять найрізноманітніші одиниці, значення яких містить сему ‘fear’, наприклад, to blanch – to turn pale because you are frightened (збліднути від переляку), to dare – to be brave enough to do something that is risky (бути достатньо хоробрим для того, щоб зробити щось ризиковане). Такі одиниці локалізуються на різних ділянках номінативного простору “страх”, відбиваючи безперервність царин концептуальної картини світу та мовної картини світу.

Структура номінативного простору “страх” включає ядро, представлене лексемою fear, перехідну зону та декілька шарів периферії. Перехідна зона знаходиться між центром та периферією. Зазначена зона представлена другорядними засобами вираження категорії «страх». Іменні лексеми anxiety, apprehension, fright, dread, terror представляють страх через базовий концепт, наприклад, terror – a very great fear (дуже сильний страх), apprehension – feeling of fear, anxiety or worry about the future evil (почуття страху, тривоги чи занепокоєння, що викликано майбутньою бідою). До ближньої периферії входять одиниці, які відрізняються за значенням від семантики ядра та перехідної зони: dismay – a strong feeling of fear, worry and discouragement caused by something unpleasant or unexpected (сильне почуття страху, занепокоєння та збентеження, що викликане чимось неприємним чи несподіваним); flutter – a state of nervous excitement (почуття нервового збудження). Дальня периферійна зона складається з одиниць, які втрачаючи ряд основних сем, залишають лише одну з них у якості родової та набувають при цьому інших ознак. До дальньої периферії відноситься, наприклад, jolt – a sudden strong feeling that doesn’t last long, especially fear (раптове сильне короткочасне почуття, особливо страху). Маргінальний шар периферії номінативного простору ЕК «страх» перехрещується з іншими просторами. У цій зоні розташовуються елементи, у яких родова ознака ‘fear’ відноситься до периферії їхньої смислової структури, характеризуючи новий денотат: to nerve – to force to be brave enough to do something difficult or dangerous (примусити бути сміливим для здійснення чогось важкого чи небезпечного). До маргінального шару відносяться також архаїчні номінації страху типу fearedness (obsolete) – condition of being frightened or afraid (стан переляку).

Більшість компонентів номінативного простору “страх” організуються у синонімічні ряди, що розділяють інформаційну структуру поля на тематичні сектори, які витлумачуються як парцели. Парцели розглянутого простору утворюються на основі принципу інваріантності: об’єднання одиниць у парцелу забезпечує одна з видових, субкатегоріальних сем їхніх значень. Семантика одиниць окремої парцели спирається на єдину концептуальну структуру як частину загальної інформаційної конфігурації ЕК «страх». Серед реконструйованих парцел виявлено такі: стан «страх»У: afraid – filled with fear (наповнений страхом), експірієнцер «страх»У: fearer – one who is always afraid or nervous (той, хто постійно боїться або нервує); симптом «страх»У: to slink – to move somewhere quietly and secretly, especially because you are afraid (рухатись тихо та потайки, особливо через переляк), риси характеру: to brave – to endure or face something / somebody without showing fear (витримувати або протистояти комусь або чомусь, не виказуючи страху), агенс: to nerve – to force to be brave enough to do something difficult or dangerous (примусити бути сміливим для здійснення чогось важкого чи небезпечного), види діяльності: alarmism – persistent tendency or habit to raise alarm needlessly (постійна тенденція чи звичка безпідставно піднімати тривогу), загроза: intimidation – a process of frightening or threatening someone into making them do what you want (залякування чи погроза з метою примусити когось робити те, чого ви бажаєте) та результати діяльності: exploit – a noble or heroic deed (шляхетний або героїчний вчинок).

Виявлення цілісної семантичної структури позначень емоцій, а отже, й змісту відповідних ЕК, здійснюється під час аналізу використання їхніх номінантів у різного типу словосполученнях. Так, конвенційні словосполучення на позначення ЕК «страх» з’являються завдяки реалізації номінантами страху здатності вступати у синтаксичні відносини з одиницями інших номінативних просторів англомовної картини світу. Актуалізуючись у контексті, досліджувані одиниці збагачуються новими семами, які уточнюють, деталізують їхній основний зміст (Т.М.Сиромятникова). Виявлені асоціативні семи відбивають різні аспекти буття, у термінах яких осмислюється страх. Так, під час аналізу конвенційних атрибутивних словосполучень установлено, що страху приписуються такі категорії буття, як розмір: great / the greatest fear, висота: high anxiety, глибина: the deepest fear / deep-seated fear, сила: strong fear, циклічність: a daily fear (сфера фізичного знання про страх); ірраціональність: irrational fear, необґрунтованість: groundless fear, безцільність: idle fear (сфера інтелектуального знання про страх). До того ж страх може бути безслівним: inarticulate horror, невимовним: unspeakable horror; стримуючим: paralyzed with fear, нестриманим: an uprush of fear (сфера знання про фізіологічний бік переживання страху). Композиція якісних та кількісних ознак емоції, виявлених у результаті аналізу її англомовних репрезентантів, дозволяє зафіксувати образне вираження страху у вигляді цілісної сутності з набором статичних і динамічних параметрів. У мікроконтекстах (М.О.Красавський), в яких одиниці на позначення ЕК «страх» виступають як об’єкти перехідних дієслів, емоція страх чи її форми виявляються найбільш яскраво усвідомленими у ролі статичної сутності-пацієнса, що зазнає фізичного або психологічного впливу. Під час розгляду дієслівних словосполучень виявилося те, що страх можна відкинути: dismiss / dispel, перебороти: conquer / overcome, втихомирити, умиротворити: calm / soothе, заспокоїти, пом’якшити allay / alleviate. Страх, неконтрольований та неприборканий, відображається у словосполученнях типу panic spreads / subsides, fears grow, fear haunts.

Спостереження за фразеологічними даними з позицій аксіологічної значущості страху в англомовній картині світу дає підстави твердити про превалюючу негативну оцінність емоції, наприклад, to strike terror into somebody’s heart (лякати, залякувати когось), fear kills more than illness (cтрах вбиває більше за хворобу). Значно менше висвітлюється адаптивна цінність емоції, наприклад, It’s good to fear the worst, the best will safe itself (потрібно боятися гіршого, а сподіватися на найкраще). Саме тому позитивна сема, яка відображає надзвичайну значимість страху в житті англомовної спільноти, знаходиться на периферії ЕК «страх».

У результаті аналізу номінативного простору ЕК «страх» виявлено також корпус номінацій, які належать різним функціональним регістрам сучасної англійської мови. Виділено одиниці архаїчні: affright (archaic) – раптовий жах, застарілі: fearlac (obsolete) – страх, діалектичні: feart (Scottish) – почуття страху, поетичні: recreant (poetic / formal) – боягуз, офіційні: solicitude (formal) – почуття тривоги, занепокоєння, книжні: dart (literary) – раптове, швидке та зазвичай коротке почуття страху, неологізми: ceramophobiac – людина, яка боїться глиняного та іншого виду посуду, а також розмовні: funk (colloquial) – стан великого паралізуючого страху та сленгізми: cliff-hanging – тривога, cold creeps – сильне почуття страху.

Відображена у тексті ситуація переживання індивідом емоцій тлумачиться як емоційна, під якою розуміємо семантичний фрагмент, концептуальним корелятом якого виступає ЕК (С.В.Гладьо, О.Є.Філімонова). Концептуальна структура емоційної ситуації переживання страху включає фрагменти, які містять інформацію про загрозу, що викликає страх, способи та наслідки переживання емоції, а також усю супровідну інформацію. У фреймовій семантиці зазначена емоційна ситуація моделюється на основі акціонального фрейму (М.Тодорська) як мережа слотів, які у разі необхідності знаходять представлення в англомовній художній прозі.

Представлений лексичними засобами сучасної англійської мови, слот загроза містить інформацію про причину або джерело небезпеки, наприклад,“Let ’im alone! Let ’im up! Bullies! Bullies! Two on one! Police! Poleeeece!” (S.King), де загроза виражена одиницею bullies (хулігани) парцели загроза номінативного простору “страх”. Вузол стільки надає інформацію про те, що носієм загрози щось / хтось: агенс може виступати як одиничний індивід / персоніфікована сутність / ситуація, так і сукупність носіїв впливу. Так, приклад “It was dangerous to go into Warsaw, for Polish hoodlum gangs were constantly on the look out for escaped Jews to extort or turn in for reward money” (L.Uris) ілюструє загрозу, яка виходить від певної кількості її носіїв – бандитських угрупувань (hoodlum gangs). Вузол такий слоту загроза містить інформацію про основні види загрози, на основі яких виділяються такі прототипові для англомовного суспільства форми страху, як: страх висоти, бідності, хвороби, старості тощо, наприклад, “They always lived with fear of tomorrow, always with the threat of hunger, of illness, of old age, of dying” (С.Freeman). У текстах було виявлено низку вузлів щось / хтось: мета / бенефіціант / помічник слоту загроза. Так, у прикладі “What’s plan two? I asked. “I’ll [Cressner] call Tony back in fifteen minutes, and he will remove the... offending substance [heroin] from the trunk of your car and drive it back here. If I don’t call, he will get in touch with the police” (S.King) агент загрози – Кресснер (Cressner) здійснює тиск на особу (хтось: пацієнс – (I)), через співучасника Тоні (Tony), дані про якого представлені вузлом хтось: помічник.

У підслоті експірієнцер статального слоту ек страх акцент зміщується на розгляд людини як такої, що у певних просторово-часових межах переживає страх. Знання, сконцентровані у вузлі хтось: експірієнцер (людина), доповнюються інформацією вузла стільки про кількість експірієнцерів та вузла такий про їхню емоційно-вольову сферу, психофізичний стан, освіченість, досвід, вік, соціальну, професійну належність. У прикладі “The people who buy these policies are not educated. They are often as fearful of the lawyers as they are of the insurance companies” (J.Grisham) неосвіченість людей як прямий наслідок низького соціального положення (вузол такий) є причиною страху перед “загрозливими” соціальними інститутами щось: агенс (загроза – insurance companies).

Підслот стан страху виражається лексичними, морфологічними та лексико-синтаксичними засобами англійської мови. Якісні ознаки емоції страх, акумулюючись у вузлі такий, що характеризує підслот стан страху, стосуються таких параметрів, як “рекурентність”, “залежність різновидів страху від віку особи”, “новизна емоції”. Вузол стільки містить інформацію про кількісні параметри емоції, які розкривають дискретний та континуальний способи осмислення природи страху:“Fears grown over many years did not loose their hold easily” (C.Freeman), де іменна емотивна лексема знаходиться у формі множини (fears) для підкреслення сили впливу страху на персонажа. Різний ступінь інтенсивності емоції страх автором художнього прозового твору може передаватися імпліцитно – семантикою номінантів страху або експліцитно – шляхом залучення інтенсифікаторів. У першому випадку, сема інтенсивності знаходиться у значенні одиниць номінативного простору “страх”, наприклад, “I’m scared.” “I am terrified” (J.Grisham). У тлумаченнях лексем scared – frightened of something та terrified – very frightened спостерігається наявність однакового компоненту frightened, який підсилюється інтенсифікатором very у семантиці лексеми terrified.

У функції інтенсифікаторів лексичних номінантів ЕК страх виступають одиниці, що належать до різних частин мови. Серед них першорядну роль відіграють прикметники: “Something slipped down her chin, bright and silvery, and with a dim, distant, faraway horror I realized she was drooling” (S.King), прислівники: “Ah. Actually, I…” I panicked wildly” (Н.Fielding), а також підсилювальні прислівники та прикметники, утворені від одиниць, що узуально позначають емоції групи страху, наприклад, frightfully: “The poor thing was at the moment frightfully nervous” (S.Maugham). З метою посилення експресивності висловлення активно використовуються дієслівні фразеологічні одиниці: “The very sound of the flying bomb in itself was enough to frighten one to death” (L.Uris).

До об’єктивації симптоматики страху (підслот симптом) у сучасній англомовній художній прозі широко залучаються лексичні одиниці: “Aah!” he shrieked… suddenly the body failed to obey him at all” (J.Grisham); засоби емоційного синтаксису, зокрема низки повторів: “I’m afraid of going. I won’t go. They’ll make me hide in the dark. I’ll scream and scream and scream” (G.Green); графічні засоби, наприклад, розмір шрифту, тире у кінці обірваного речення: “HALL, FOR GOD’S SAKE –” (S.King).

Різноманітно представлений одиницями номінативного простору “страх”, вузол реакція ек страх структурується як акціональний фрейм з прототиповим набором учасників, головним з яких виступає хтось (людина), що, переживає страх, починає впливати на емоцію або на загрозу з метою усунення або зменшення іхнього впливу: “You little bastard?” Dussander raised one fist over his head. Todd didn’t flinch at all. He stood his ground, eyes shining. “Yeah... go ahead and touch me. You just touch me once”. Dussander lowered his head” (S.King). Слот реакція збагачується підслотами щось: мета / результат / інструмент / бенефіціант / помічник, виявленими у текстових фрагментах, які містять оцінку поведінки індивіда, наприклад, в уривку “I screamed: “TRAIN!”... “Awwwwww, shit!” Vern screamed. “Run, you pussy!” I yelled, and thumped him on the back. “I can’t! I’ll fall!” “Run faster!ia wwwwwwwww-SHIT!” (S.King) хлопчик (вузол хтось: агенс – I), рятуючись від потягу, допомагає другові Верну (вузол хтось: бенефіціант – Vern) уникнути загрози. У прикладі широко використовуються лексико-стилістичні (shit), лексико-синтаксичні (звертання – you pussy), графічні засоби (розмір шрифту – TRAIN, графон – ia wwwwwwwww) передачи реакції на страх.

Тропеїчні засоби представлення ЕК страх у розглянутих текстах містять лексеми-репрезентанти концептів, що англомовною свідомістю пов’язуються з ЕК асоціативним зв’язком. Асоціативний простір ЕК страх формується шляхом проектування на його структуру таких неемоційних концептів-корелятів, як жива істота:“She felt fear rising in her” (D.Lessing), людина:“all that greeted him was fear” (L.Uris), тварина: “Terror suddenly crept into the pit of his belly and coiled there, warm and hissing” (S.King), рослина: “All her misgivings had fallen away gently like the petals of an overblown rose” (J.Harrel); ворожа сутність: “Gayly dressed merrymakers suddenly in the grip of terror!” (T.Williams), примара:“... there sat upon my heart an incubus of utterly causeless alarm” (S.King), предмет: “Part of the Imam’s fear of civilization” (L.Uris), об’єкт природи: “and with a dim, distant, faraway horror I realized she was drooling” (S.King), артефакт: “something related to horror slice through him” (J.Farmer), природний феномен: “buzzing with alarm” (J.Chase), речовина: “a diffuse, oppressive fear” (C.Jacq), стихія: “I looked up to see Miss Carolina ... sheer horror flooding her face” (H.Lee).

Зазначені концепти складають компаративний слот досліджуваного ЕК, вузли якого здатні розширювати компоненти слотів загроза, статальний та реакція на основі зв’язку подібності або суміжності з такими аспектами буття, як жива та нежива природа. Компаративне розширення слотів актуалізується через систему таких тропів, як епітет: “The old dreamy terror was on him” (S.King), метафора:“God knows how many of the men were concealing little foxes of terror” (T.Williams), метонімія:“She handed him the crushed sheet of paper which she had all day hidden against her terrified breast” (A.Cronin), порівняння: “Terror, hot terror, began to play about Byrne’s heart like a tongue of flame” (J.Conrad), оксюморон:“She remembered reading Dracula long ago, back in high school, the pleasurable terror ...once she was in bed” (S.King).

У сучасній англійській мові емоційний концепт «страх» представлено масивним корпусом одиниць різних лексико-граматичних класів, які називають, описують або безпосередньо виражають вказаний ЕК.

Висновки до розділу 2

Мова не тільки забезпечує інформаційний обмін мовців, але й відображає їх емоційний стан в акті комунікації.

Емотивність властива всім мовним рівням: фонетичному, морфологічному, лексичному і синтаксичному. Кожен з них має свою систему засобів вираження.